Енріко Карузо - тенор, який підкорив світ

Енріко Карузо народився 24 лютого 1873 року на околиці Неаполя, на вулиці Сан Джованелло аглі Оттокаллі 7. Він виріс серед чудової природи, італійського неба та палючого сонця. Він був дуже вразливим, імпульсивним та запальним. Його перші виступи відбулися недалеко від його будинку в маленькій церкві. Енріко закінчив лише початкову школу. Що стосується музичної підготовки, то він отримав мінімум необхідних знань в області музики та співу від місцевих вчителів. Його голос дуже виділявся, і люди почали звертати увагу на Енріко. Він співав скрізь, де тільки можна було - виступав у будинках меценатів, на конкурсах, на вулицях міста. У 18 років Карузо звернувся до відомого викладача вокалу Гульєльмо Верджіне.

Енріко Карузо

Його перша поява на по-справжньому великій сцені відбулася 15 березня 1895 року, коли він виступив у неаполітанському Театро Нуово в опері Доменіко Мореллі «Мій друг Франческо». Незабаром з'явилися ангажементи в провінційних театрах Неаполя, Казерти, Салерно, Генуї та Каїра. Але справжній успіх прийшов до співака в 1897 році, коли в Палермо він виконав партію Енцо в опері «Джоконда» італійського композитора Амількаре Понк'єллі.

З 1898 року Карузо з тріумфальним успіхом подорожує світом. Це дало можливість публіці оцінити талант молодого виконавця та закохатися в цього приголомшливого співака.

З 1898 року Карузо з тріумфальним успіхом подорожує світом. Це дало можливість публіці оцінити талант молодого виконавця та закохатися в цього приголомшливого співака.

Тітта Руффо, Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Картина Т. Штика.

У лютому 1901 року Карузо виконав партію Фауста в опері «Мефістофель» Арріго Бойто в Ла Скала. Диригував Артуро Тосканіні, а партнером Енріко Карузо був Федір Шаляпін, той самий, який блискуче виконав партію Мефістофеля.

23 листопада 1903 року Енріко Карузо дебютував у знаменитому театрі Метрополітен-опера в Нью-Йорку. З 1903 по 1920 рік він буде провідним солістом цього театру.

Феріллі, Страхов, Джон Браун, Єва Дідур, Енріко Карузо, Ольга Дідур, Вільям Торнер, Метрополітен-опера, 1915.

Незважаючи на бездоганний голос, яким захоплювався весь світ, Карузо часто дорікали за акторську майстерність. Особливо дошкуляла преса та заздрісники. Але фраза, яку одного разу сказав Федір Шаляпін, змусила замовкнути всіх недоброзичливців: «За ноти, за кантилену, за дотримання фразування, якими володіє великий співак, треба прощати йому все».

Карузо дуже добре малював карикатури, але у нього не було ніяких спеціальних тренувань і уроків малювання. Один з його друзів, який працював у газетному видавництві, попросив його намалювати карикатури, пообіцявши хороші гонорари. Карузо відповів, що не хоче отримувати гроші за те, що любить від щирого серця. Він малював карикатури безкоштовно.

Малюнок Карузо. Карикатура на самого себе.

Карузо зайняв таке місце в оперному мистецтві, яке до нього не займав ніхто і ніколи. Олександр Філіппов пише про нагороди Карузо наступне: «Він мав національний орден Почесного легіону та королівський вікторіанський орден, орден Червоного орла і золоту медаль на стрічці Фрідріха Великого, орден офіцера італійської корони, ордени Бельгії та Іспанії, навіть солдатську ікону в срібній оправі, яка називалася «орденом Святого Миколая», діамантові запонки, золоту шкатулку від герцога Вандомського, рубіни та діаманти від англійського короля...»/span>

2 серпня 1921 року світ втратив великого співака. Йому було 48 років. Разом з ним згас найпрекрасніший голос оперного співака. Голос неповторної краси та незрівнянної чарівності. Голос, який довгий час хвилював серця та почуття багатьох народів. Віддаючи данину поваги великому тенору, майстри ювелірного Дому Lobortas створили ряд унікальних запонок, що продовжують велике мистецтво минулого століття та відображають епоху двадцять першого століття.

Запонки «Золотий голос». Ювелірний Дім Лобортас
Фото Владислава Філіна