Ігор Стравінський - всесвітньо відомий геній

Наприкінці XIX століття, у 1882 році, в той час, коли лунав грім чарівних вальсів Штрауса, народився Ігор Федорович Стравінський. Ігор Федорович увійшов в історію, як один з найталановитіших і найвідоміших композиторів XX століття.

Ігор Стравінський

Батько композитора, Федір Ігнатійович Стравінський, народився в Чернігівській губернії, навчався в Ніжинському ліцеї, дебютував у Києві в 1873 році, а з 1876 року співав у Маріїнському театрі. Його мати, Анна Кирилівна (співачка, піаністка, акомпаніатор і концертмейстер батька), народилася в містечку Устилуг на Волині, поблизу Володимира-Волинського.

Середовище, в якому зростав хлопчик, було історично насичене звуками музики: в будинку звучала опера і романси з незліченного репертуару батька. У них часто гостювали художники та письменники. Були створені всі умови для розкриття таланту. Саме великою кількістю класики можна пояснити початок шляху майбутнього музиканта в модернізмі.

Батьки Ігоря Стравінського

Заняття музикою почалися в 9 років. Це були уроки гри на фортепіано. Після закінчення гімназії Ігор Стравінський вступив на юридичний факультет Петербурзького університету. Музикою він продовжував займатися у вільний час, нікому не показував свої твори і не виконував їх на публіці. В університеті Ігор Стравінський подружився з Володимиром Римським-Корсаковим, сином знаменитого композитора. За посередництва нового товариша Ігор показав свої твори великому М. А. Римському-Корсакову. Той мав репутацію людини прямолінійної і не роздавав компліментів молодому автору з першого погляду, але відзначив безумовний талант автора. Ця подія стала вирішальною в його музичному становленні і в свої 20 років Ігор Стравінський став учнем одного з найвидатніших музикантів світу.

Ігор Стравінський виріс у творчому середовищі.

У будинку Римського-Корсакова, де він часто бував, Стравінський згодом став членом сім'ї. Там він знайшов надзвичайно творче мистецьке середовище. Тут зустрічалися А. Лядов, А. Глазунов, Ф. Шаляпін, В. Стасов, Ф. Блуменфельд, які займалися музикою та розмовляли про мистецтво.

Федір Шаляпін

Ці заняття, що почалися майже 1902 року, мали характер приватних уроків і не завжди були регулярними. Щоб не втрачати часу, Римський-Корсаков запропонував Ігорю брати додаткові уроки у В.П. Калафаті. Уроки не були марними, оскільки по їх завершенні Стравінський досконало оволодів композиторським ремеслом. Вплив Римського-Корсакова був визначальним у цей період. Однак ранні твори Стравінського свідчать про те, що він був чутливий до досягнень Мусоргського, Чайковського, Глазунова, Скрябіна. У 1908 році Римського-Корсакова не стало і Стравінський важко сприйняв смерть вчителя, відчуваючи синівську любов до композитора. Пам'яті Римського-Корсакова він присвячує оркестрову «Похоронну пісню». Цей твір прозвучав лише один раз і дотепер не знайдено ні партитури, ні оркестрових партій.

Ігор Стравінський і Римський-Корсаков/span>

З 1910 року родина Стравінських живе у Франції та Швейцарії. Молодий митець не бажає повертатися до Росії, де творити було все важче і важче. На питання про переїзд до Європи композитор відповів чітко і лаконічно: «Заради свободи творчості і здоров'я моєї дружини».

Стравінський з дружиною Катериною Носенко

Свої перші великі твори, які принесли йому славу, Стравінський написав під час співпраці з Сергієм Дягілєвим. На початку XX століття він очолив журнал «Світ мистецтва». З огляду на те, що на Заході про російське мистецтво знали мало, його відправили до Парижа, де він організував цикл симфонічних, оперних і балетних концертів.

Ігор Стравінський та Сергій Дягілєв

Дягілєв запрошував оперні та балетні трупи, організовував показ найкращих вистав. Завдяки Дягілєву Європа відкрила для себе Федора Шаляпіна, Івана Єршова, Анну Павлову, Тамару Карсавіну, Вацлава Ніжинського.

С. Дягілєв з друзями в Ніцці (в центрі - Т.Карсавіна, Васлав Ніжинський, І.Стравінський) 1911 рік.

Дягілєв шукав яскравий, химерний балет, з казковим сюжетом. Він замовив балет у Анатолія Лядова, але композитор чомусь затримався. Часу залишалося небагато, і Дягілєв ризикнув, звернувшись до молодого Стравінського. Так з'явилися три балети: «Жар-птиця» (1910), “Петрушка” (1911) та “Весна” (1913).

Ігор Стравінський та Вацлав Ніжинський.

Прем'єра «Жар-птиці» відбулася в Парижі 25 червня 1910 року і принесла Ігорю Стравінському світову славу. Критики відзначали спадкоємність деяких ідей композитора з ідеями пізнього Римського-Корсакова («Кащей Безсмертний», «Золотий півник»). Однак у «Жар-птиці» найхарактерніші риси Стравінського проявилися досить яскраво. Почалося безпосереднє зближення і плідна співпраця Стравінського з діячами «Світу мистецтва» (Дягілєв, Головін, Бенуа, Реріх, Фокін, Бакст, Сєров, Гончарова).

Леонід Массін, Наталія Гончарова, Михайло Ларіонов, Ігор Стравінський та Леон Бакст на терасі біля «Беллеріва». Фото Ж. Перре.

Він привернув увагу французьких музикантів, зокрема познайомився з Полем Дюкасом, Клодом Дебюссі, подружився з Морісом Равелем, був включений до різних мистецьких товариств.

Ігор Стравінський і Клод Дебюссі, Париж, червень 1910 року.
Фонд Пауля Захера, Базель.

Доля Ігоря Стравінського, всесвітньо відомого генія музики, увібрала в себе всі виклики часу, його соціальні та культурні кризи. Проте справжнім випробуванням для Стравінського стала зустріч з французькою модельєром Коко Шанель, любовні стосунки з якою стали дивовижною та загадковою історією минулого століття.

Коко Шанель (перша праворуч), Ігор Стравінський (третій праворуч).

Українські мотиви зародилися у свідомості Стравінського і оформилися у скандальний, безпрецедентний та шокуючий своєю новаторською концепцією твір «Весна священна». Скандальна прем'єра «Весни священної» відбулася в 1913 році в Парижі, центрі європейської культури. Витончена у своїх естетичних смаках публіка не була готова побачити і почути таке: ритмічний дисонанс і кричуща хореографія, новаторство та виклик. У галасливій темряві Єлисейських полів сиділа жінка моди, естет та модельєр, відома на весь світ Коко Шанель.

Єлисейські поля

Вона уважно спостерігала за хаосом як на місці події, так і навколо нього, але найбільше її хвилювала лише одна людина. Той, хто винен у цій бурі емоцій та переживань. Коко також мала нюх на все нове та актуальне, тому невдоволення оточуючих не могло приховати від її очей талант Стравінського. Незважаючи на бажання натурниці побачити зухвалого генія, зустріч не відбулася. Стравінський був надто засмучений своєю невдачею і не мав бажання та духовних сил на зайві розмови. Дві харизматичні особистості тоді не зустрілися, але їхні життєві шляхи ненадовго перетнулися.

Історики музики ХХ століття єдині в думці, що «Весна священна» справила на музичний світ враження вибуху бомби та сходяться в оцінці наслідків цього вибуху. Ланцюгова реакція, викликана ним, була настільки потужною та тривалою, що її вплив не припинився до сьогодні.

Через сім років Коко та Ігор зустрілися знову. Документально підтверджено, що у важкі для Стравінського роки в Парижі Коко Шанель прихистила його з першою дружиною, вже хворою на туберкульоз та чотирма дітьми на паризькій віллі, дала гроші на реставрацію балету «Весна священна». Літо 1920 року, проведене разом на дачі під Парижем, стало дивом - Стравінський працював над новою музикою, Шанель створювала революційний та вічний Chanel №5.

Перша реклама Chanel №5, 1921 рік.

Успішна модельєрка була покровителькою Стравінського і багато зробила для розвитку його таланту. Вона не тільки дозволила його родині жити у своєму будинку, але й постійно надсилала композитору гроші. Зрештою, такі жертви навряд чи варто сприймати за їхньою поверхневою вартістю, адже холоднокровна Коко Шанель знала ціну грошам, і не віддавала їх будь-кому. Навіть біографи, які провели своє життя поруч з легендами світової культури, не могли нічого з упевненістю сказати про близькі стосунки між Ігорем Стравінським та Коко Шанель. Друзі, родичі та самі герої історії по-різному висвітлювали факти, що все більше і більше огортало їх таємницею.

Слова Стравінського про Коко Шанель співзвучні з цією історією: “Ця жінка була викувана своїм часом та історією тієї епохи. Більше того, вона була однією з тих, хто сама допомагала кувати історію. У неї було чудове почуття стилю, вона завжди була жіночною, не докладаючи до цього жодних зусиль. Ця її риса була привабливою. Я впевнений, що міг би закохатися в неї, але вона, швидше за все, з'їла б мене за сніданком”.

Кадр з фільму «Коко Шанель та Ігор Стравінський».

Творчий шлях Стравінського пролягав через світ, потрясінь Жовтневою революцією, Першою та Другою світовими війнами. Як зізнавався сам композитор, він жив «con tempo» (в ногу з часом). У його музиці відобразилися і бурі та протиріччя століття, і мрія про гармонію та естетичний порядок. З середини 1930-х років він все частіше гастролював у США, а потім взагалі вирішив туди переїхати, а приводом для переїзду став початок Другої світової війни. Кінець 1930-х і 1940-ві роки принесли багато горя в життя композитора. На той час померло багато рідних - донька та дружина від туберкульозу, мати. Музикант був глибоко морально виснажений, проте він впорався з усіма негараздами і продовжував творити. Зрештою, він знову одружився на жінці, з якою був знайомий понад 20 років. Купує віллу в Голлівуді, а в 1945 році приймає американське громадянство.

Джордж Баланчин, Ігор Стравінський та Волт Дісней на студії Волта Діснея. /1939/ © Walt Disney Archives.

Його єдина місія - навчати, творити, експериментувати. Одного разу він навіть аранжував гімн США в якості експерименту. В результаті місцева поліція заарештувала Стравінського за надто «неокласичне» поводження з традицією та попередила, що за спотворення гімну передбачена відповідальність у вигляді штрафів.

Зірка Ігоря Стравінського на Голлівудській алеї слави.

Масштаб його особистих контактів з видатними особистостями безпрецедентний. М. Римський-Корсаков, А. Лядов, А. Глазунов, В. Стасов, С. Дягілєв, А. Бенуа, М. Реріх, А. Матісс, П. Пікассо, Р. Роллан, Т. Манн, А. Жід, Ч. Чаплін, К. Дебюссі, М. М. Равель, А. А. Шенберг, П. Хіндеміт, Мануель де Фалья, Г. Форе, Е. Саті.

Літо 1915 року: Ігор Стравінський, Ружена Хвощинська, Сергій Дягілєв
та Леон Бакст позують перед віллою Бельріве. Фото Ж. Перре.

Все життя Стравінський перебував у центрі суспільної уваги, на перехресті головних мистецьких шляхів. Географія його життя охоплює багато країн. Публіка часто не розуміла його, критика не знала, що думати, нечисленна прогресивна інтелігенція підтримувала його. Але Стравінському все одно поклонялися.

Жан Кокто, Пабло Пікассо, Ігор Стравінський та балерина Ольга Хохлова, 1926 рік.

Ігор Стравінський пише у своїх «діалогах»: «Я люблю писати музику більше, ніж саму музику. Я народився невчасно. За темпераментом і нахилами я повинен був (хоча і в іншій мірі) жити, як Бах, в безвісності та регулярно творити для служіння Богу. У дні своїх концертів я завжди ставав дуже дратівливим, і хоча моє невдоволення (якимось особливо улюбленими запонками чи бунтівним підлітковим комірцем), звичайно, завжди має під собою певні підстави, воно водночас може слугувати ілюстрацією біхевіоризму. Я вижив у світі, в якому народився... Я вижив... Всупереч меркантильності видавців, музичних фестивалів, реклами...». Коко Шанель померла в січні 1971 року від серцевого нападу в елегантному паризькому готелі «Рітц». Поруч з ліжком Коко стояла ікона, подарована Стравінським в 1920 році. Проживши велике життя, Ігор Стравінський відвідав свою улюблену Волинь і помер у квітні 1971 року, переживши Юрія Гагаріна, розпад «Бітлз» і Коко Шанель на три місяці. Стосунки Стравінського і Шанель - це символ історичних і культурних змін, символ зустрічі і розставання великих епох. А далі - тільки музика та парфуми.... 

Игорь Стравинский.

Винятковим пріоритетом Класичного ювелірного Дому «Лобортас», який спеціалізується на створенні особливих об'єктів найвищого рівня, що одразу стають еталонами ювелірно-прикладного мистецтва і мають велике історичне значення, є створення та розвиток нових, унікальних рішень. 

Ігор Стравінський завоював репутацію сміливого руйнівника традицій. У його музиці існує множинність стилів, що постійно перетинаються і часом важко піддаються класифікації, він схожий на фокусника з балету «Петрушка» - вільно переміщує жанри, форми, стилі на своїй творчій сцені, ніби підкоряючи їх правилам власної гри, стверджуючи, що «Музика здатна виражати тільки саму себе». Надихнувшись творчістю Ігоря Стравінського, майстри Ювелірного Дому «Лобортас» створили унікальні запонки, в яких, як у дзеркалі, відобразилися процеси розвитку сучасного ювелірного мистецтва.

Запонки «Стравінський». Дім «Лобортас»
Фото Владислава Філіна