«Дарую тому, кого люблю»

Срібна ложка

Mатеріали:

срібло, позолота.

Традиція дарувати немовляті срібну ложку сягає корінням у далеке минуле і зустрічається в багатьох культурах. Особливо сильна вона в слов'янській традиції, де срібна ложка стала справжнім символом турботи, благополуччя та захисту. З давніх часів люди вірили, що срібло має особливі властивості, очищаючи, оберігаючи та нейтралізуючи негативну енергію. Срібло зберігає в собі силу - чисту та світлу.

Від народження людина знаходить зв'язок із цим благородним металом через стародавній обряд: дарування новонародженому срібної ложки. Ця традиція дорівнює благословенню, переданому від серця до серця, з долоні в дитячу долоньку. Ложка «Дарую тому, кого люблю» втілює в собі всю важливість цієї традиції. У ній втілюється нескінченна ніжність жесту.

Прикрашена орнаментом, немов написами, що оберігають, та несуть у найтонших переплетеннях срібного візерунка давню мову символів. Візерунок - це мова, що передає думки без слів, почуття без дотиків.

Золота окантовка внутрішньої частини ложки, нагадує ранкове світло, що вперше торкнулося обличчя дитини. Золото, як знак любові, як енергія життя, як сонце, що назавжди залишиться над цією людиною.

Напис на обідку - «Дарую тому, кого люблю» - перетворюється на одкровення, що несе в собі всю суть подарунка: любов, увагу й турботу. Дарунок, що стає вищим за традицію, що відображає потаємні почуття, передані в чомусь вічному. Адже ложка, зроблена зі срібла, житиме століттями, переходячи від однієї долоні до іншої, зберігаючи в собі тепло предків.